Микола Максименко, засновник фермерського господарства «Олена-2017» (Фото:Олена-2017)

Розташоване на межі Дніпропетровської та Запорізької області, фермерське господарство «Олена-2017» пишається своїми врожаями та добрими стосунками з пайовиками, яким продовжує виплачувати орендну плату за землю на рік уперед, попри труднощі воєнного часу. А залучення кредитних коштів допомагає йому постійно вдосконалювати агротехнології та сміливо планувати впровадження нових культур, щоб забезпечувати продовольчу безпеку України

«Думаю, що в агробізнесі важливо постійно рухатися вперед, особливо у ситуації війни, коли для того, щоб залишатися на своїх позиціях, потрібно докладати максимум зусиль та коштів, — каже Микола Максименко, засновник фермерського господарства „Олена-2017“. — І тут не обійтися без підтримки — людей, з якими ти працюєш, партнерів по бізнесу та банків, які готові прийти на допомогу. Тому у такий важкий час, як зараз, так важлива атмосфера взаємної допомоги та почуття того, що всі ми робимо одну справу — працюємо для України та українців». Як же вдається невеликому виробнику не втрачати оптимізм та з упевненістю дивитись у мирне майбутнє України?

Материнське ім’я як оберіг

Партнерський проєкт: Як здобувати друзів та розвивати фермерське господарство під час війни1 Фото: Олена-2017

Невелике мальовниче село Ручаївка, розташоване на березі річки Томаківки, за 25 км від легендарної запорізької Хортиці, всупереч тихому провінційному укладу життя, може похвалитися цікавою історією. Тут у 1883 році німецькими протестантами-менонітами була заснована велика колонія Шенгорст, де мешкали близько 1500 осіб. У сьогоднішній Ручаївці про «німецьке минуле» нагадують лише кілька все ще міцних цегляних споруд, одну з яких перетворено на меморіальний будинок-музей. Проте працьовиті та відповідальні люди досі цінуються у тутешніх краях понад усе. Тому, мабуть, не випадково, що місцевий житель Микола Максименко, якому на той момент було близько 40 років, вирішив — настав час ставати на рідній землі господарем і максимально реалізовувати її та свій потенціал. Акумулювавши кілька земельних паїв своєї родини, сусідів та уклавши договори оренди з односельцями, він почав активно обробляти знайомі з дитинства землі, вирощувати та реалізовувати врожай. Попри відсутність профільної освіти та великих матеріальних ресурсів, Максименко виявився людиною на своєму місці та до нього потягнулися нові пайщики.

«Земельні паї моєї родини я спочатку передала в оренду іншому власнику, — згадує його колега, Лариса Мишакіна. — Але коли познайомилася з Миколою, на той момент молодим, але дуже енергійним та цілеспрямованим підприємцем, зрозуміла, що хочу не лише довірити йому свою землю, а й працювати разом із ним». У результаті у листопаді 2017 року, у День працівників сільського господарства, він зареєстрував фермерське господарство, якому дав ім’я своєї матері — Олена. Можливо, саме воно допомогло всього за шість років зібрати земельний банк у 700 га та повернути рідним місцям статус житниці Запоріжжя.

Працювати з людьми на землі

Партнерський проєкт: Як здобувати друзів та розвивати фермерське господарство під час війни2 Фото: Олена-2017

Перші кошти на господарювання, закупівлю насіннєвих матеріалів, техніки та палива фермер збирав буквально по крихтах — невеликі власні заощадження, пенсія матері, позики у друзів. Але поступово, його працьовитість та правильна стратегія ведення бізнесу, коли всі зароблені кошти вкладалися у розвиток підприємства, дозволили «Олені-2017» придбати в кредит німецький комбайн, сучасні трактори для обробки землі та необхідний автотранспорт. Власник зізнається, що вийти на прибутковість вдалося не відразу, але починаючи з 2019 року справи пішли вгору. Вдалося розв’язати питання з реалізацією врожаю — склався пул надійних дилерів та зернотрейдерів, налагодилися надійні партнерські відносини з постачальниками насіння, добрив, ПММ, обладнання та запасних частин. Почав працювати складський комплекс, що складається із чотирьох приміщень для зберігання продукції. Власний зерновий тік, обладнаний навісами для зберігання техніки, обслуговується п’ятьма вантажівками КАМАЗ. Усі польові роботи виконують п’ять механізаторів, які працюють у господарстві вже понад шість років, а тому проблем з кадрами тут не виникають. Власник пишається своєю стабільною та надійною командою, яка чудово знає та любить свою роботу, а також самостійно виконує нескладний ремонт техніки.

Партнерський проєкт: Як здобувати друзів та розвивати фермерське господарство під час війни3 Дайджест NV Преміум Щоденна розсилка матеріалів розділу NV Преміум. Десять найбільш популярних матеріалів за минулий день Підпишись Щодня

Одним із секретів стабільності роботи фермерського господарства стала й принципова позиція власника, який рік у рік продовжує виплачувати пайовикам (а це понад 75 осіб) найвищу в районі орендну плату за землю та й ще і на рік наперед. Причому щороку вона зростає. Так, часом це не просто, особливо зараз, але фермер вважає, що довіру пайовиків та прихильність односельців неможливо переоцінити, адже лише спільними зусиллями можна досягати успіху. «Таким чином, навіть якщо врожай не високий, ми страхуємо наших людей, щоб вони були впевнені у завтрашньому дні та продовжували співпрацю з нами», — підтверджує Максименко. І така стратегія дає свої результати — пайовики, що відчувають таку турботу та зацікавленість, довіряють та охоче співпрацюють з орендарем, розширюючи земельний банк фермерського господарства та підтверджуючи його репутацію відповідального виробника.

Випробування на стійкість та підтримка банку

У 2022 році фермерське господарство зібрало середній урожай. Але коли почалася війна ціни на пшеницю впали вдвічі, але ціна на солярку зросла майже втричі, значно подорожчало насіння та агрохімікати. Працювати було дуже важко, але усі свої фінансові зобов’язання перед державою та партнерами аграрій виконав, закривши фінансовий рік без збитків. Понад те, з початком війни він активно допомагав односельцям, передаючи їм борошно та олію, щоб пекти хліб, а потім надавав фінансову допомогу, купував спорядження та пальне. Але головний внесок фермерського господарства «Олена-2017» в мирне майбутнє України в тому, що воно продовжує свою роботу, економічно підтримуючи країну.

Завдяки грамотній роботі, сучасному посівному комплексу та гарній погоді цього року господарству вдалося досягти високих врожїв пшениці, ріпаку та соняшників. Але кон’юнктура ринку продовжує залишатися несприятливою — закупівельні ціни, як і раніше, дуже низькі.

«Це схоже на кумулятивний ефект, коли проблеми накопичуються одна за одною — вирішуєш одну, виникає інша, тому доводиться працювати практично на межі своїх можливостей», — пояснює фермер. І тут складно обійтися без кредитної підтримки банків. Її Максименко використовує переважно для придбання сучасної високоефективної сільгосптехніки. «Якість і рівень техніки безпосередньо впливає на показники виробництва, частоту ремонту, якість кінцевої продукції та виконання виробничих планів. Функціональні, практичні та безпечні сучасні агромашини — запорука нашої високої продуктивності та ефективності у роботи в полі», — наголошує Микола Максименко.

Партнерський проєкт: Як здобувати друзів та розвивати фермерське господарство під час війни4 Фото: Олена-2017

На початку цього року за програмою державної фінансової підтримки малого бізнесу «Доступні кредити 5−7−9%» ПриватБанк видав фермеру кредит у 9,3 млн грн на придбання обприскувача нового покоління, про яке господарство мріяло кілька років. Крім того, банк надав сільгоспвиробнику кредит на швидке поповнення обігових коштів за пільговою ставкою, що дозволило йому успішно провести весняні польові роботи. Великою допомогою у роботі зі збирання врожаю стало й схвалення ПриватБанком погашення за п’ять років розстрочки кредиту на придбання високоефективного навантажувача для роботи на току, який подає зерно на висоту не на два, а на чотири метри. Завдяки цьому складські можливості господарства зросли вдвічі, а фінансове навантаження на підприємство значно знизилося.

З вірою у мирне майбутнє

Партнерський проєкт: Як здобувати друзів та розвивати фермерське господарство під час війни5 Фото: Олена-2017

Попри тягар війни та хвилювання, пов’язані з тим, що землі господарства розташовані не так далеко від лінії фронту, засновник «Олена-2017» дивиться у майбутнє з оптимізмом. «Ми плануємо розширитись ще як мінімум на 300 га. І для того, щоб обробляти її максимально ефективно, я хочу придбати новий сучасний зернозбиральний комбайн. Сподіваюся, що у цьому нам допоможе ПриватБанк, який послідовно фінансово підтримує українських агровиробників», — ділиться планами Максименко. Серйозно замислюється він й про переробку зерна, але поки що у господарства не вистачає коштів для закупівлі дорогого обладнання з виробництва борошна, круп та макаронних виробів. Також є плани, які вже частково почали реалізовуватись, на запуск такого виду агробізнесу, як вирощування городньої зелені на продаж, попит на яку зараз значно зріс.

«Микола Миколайович — постійно навчається, удосконалюючи свої знання в агротехнологіях, цікавиться всіма новинками та світовими досягненнями у цій сфері, — каже Лариса Мишакіна. — Він готовий працювати буквально з ранку до ночі, щоб досягти результату. Як справжній підприємець він не боїться ризикувати та брати на себе фінансові зобов’язання, залучаючи кредити українських банків. Мені, як його старшій колезі, іноді доводиться хвилюватися з цього приводу, але цей ризик завжди виявляється виправданим. До того, саме завдяки цим позиковим коштам, завжди витраченим з розумом та користю, наш агробізнес продовжує динамічно розвиватися». Зараз засновнику «Олени-2017» активно допомагає у роботі його 22-річний син Олександр, тому династія фермерів Максименко та їхня команда буде продовжувати працювати на щедрій запорізькій землі, підтримуючи славну традицію українських хліборобів.

От Admin